Лук на зелень

Лук на зелень

Вигонка цибулі на перо (зелень)

Вирощування цибулі на перо

Вирощування цибулі на зелень починають із підготовки посадкового матеріалу. Розсортуйте цибулинки, відбракуйте негідні, хворі й деформовані. Гарна цибулина має бути щільною, без ознак гнилі та з блискучими лусочками. Зріжте верхівки – одну четверту частину цибулин. Цей захід прискорить доступ кисню до бруньок, і вони швидше дадуть зелень. Якщо цибулинки вже трохи проросли, обрізування робити не слід. Прискорити проростання цибулі допоможе замочування посадкового матеріалу на 12 годин у воді температурою 35-38 ºC.

Якщо ви вирішили вирощувати цибулю на зелень у ґрунті, то він має бути пухким, а для отримання оптимального субстрату додайте в перегній вермикуліт і викладіть цю суміш у контейнер шаром 7-10 см, але попередньо пролийте ґрунтосуміш гарячим темно-рожевим розчином перманганату калію, а потім холодною проточною водою.

Як посадити цибулю на зелень

Посадка цибулі на вигонку пера в контейнер здійснюється мостовим способом: цибулини висаджують практично впритул – на відстані 1-2 см. Цибулинки просто ставлять на субстрат денцем, злегка вдавлюють у нього, але не заглиблюють їх і не закопують, інакше вони почнуть гнити. Після посадки субстрат поливають теплою водою.

Якщо ви хочете вирощувати цибулю на зелень у воді, щільно укладіть цибулини в піддон і залийте водою на чверть. Через два тижні у цибулин відростуть пера, які можна буде використовувати в їжу. У міру того, як рівень води в піддоні знижуватиметься, слід його відновлювати.

Коли садити цибулю на перо

У середньому швидкість вигонки пера становить від двох до трьох тижнів. У домашніх умовах і в теплиці цибулю на вигонку висаджують із жовтня по квітень, а в відкритому ґрунті її вирощують із весни до осені. Власне, цибулю при дотриманні певних умов можна вирощувати цілорічно.

Вирощування цибулі на перо в теплиці

Як виростити цибулю на зелень у теплиці

Цибулю на зелень у теплиці вирощують із жовтня по квітень з однорічної або дворічної цибулі-вибірки, що пройшла попередню обробку, про яку ми писали вище. Висаджують її мостовим способом у ящики, заповнені торфом, перегноєм або компостом, зверху ледь присипають торфом, який опудрюють люсованим вапном, щоб уникнути появи на поверхні плісняви. Після посадки ящики складають один на один десь у кутку, щоб вони не займали багато місця.

Догляд за цибулею в теплиці

Температура утримання на цьому етапі має бути 18-20 ºC в денний час і 12-15 ºC вночі. Цибулю поливають у міру необхідності, а приміщення провітрюють. За 10-12 днів у цибулин утворюється коренева система, а перо відростає до 5-8 см, тільки не зелене, а біле. На цій стадії ящики розставляють по стелажах і утримують при температурі 20-22 ºC, регулярно зволожуючи в них субстрат. Для нормального росту та розвитку цибулі слід дотримуватися 12-годинного світлового дня, причому лампи для досвічування слід розташовувати вертикально, щоби не відбувалося заламування пера. Біле пір’я цибулі поступово зеленіє. Через кілька днів після розстановки ящиків із цибулею по стелажах у субстрат вносять калійні (10-15 г хлористого калію на м²) й азотні (20-40 г аміачної селітри на м²) добрива: їх у сухому вигляді розподіляють по шухлядах і потім при поливанні змивають водою в ґрунт. Коли перо цибулі сягає у висоту 35 см, його зрізують.

Вирощування цибулі на зелень у відкритому ґрунті

Посадка цибулі на зелень під зиму

Для вирощування цибулі на перо в відкритому ґрунті використовують цибулинки діаметром від 2,5 до 4 см. Цибулю на зелень восени саджають за два тижні до морозів, перед посадкою обробивши вибірки теплою водою й обрізавши у них вершинки. Висадка здійснюється вже описаним нами мостовим способом, коли цибулини укладаються поруч корінням униз, а потім їх зверху засипають шаром ґрунту завтовшки 2-3 см, або стрічковим способом, при якому цибулини садять у борозенки на відстані від 1 до 4 см одна від одної й закладають у ґрунт, а інтервал між борознами становить від 10 до 20 см.

Догляд за посадками цибулі восени

Щоб цибулини не вимерзли взимку, цибулю під зиму на зелень вкривають додатково шаром перегною або гною завтовшки 3,3-5 см. Навесні утеплюючий шар прибирають і встановлюють над грядкою плівковий каркас. До настання заморозків ґрунт на грядці потрібно підтримувати в злегка вологому стані, щоб у цибулин почало відростати коріння.

Цибулю на перо можна виростити і з насіння, і хоча це зажадає більше часу, дістанеться вам така цибуля дешевше, оскільки насіння багаторічних видів цибулі коштує не так дорого, як вибірок. Насіння цибулі на перо (зелень) сіють у добре оброблений і заздалегідь удобрений ґрунт улітку, в середині липня, рядами, розташованими на відстані 30-40 см, а коли сходи дадуть перші пера, їх проріджують до відстані 3,5-5 см між сіянцями. Перед настанням зими грядку вкривають соломою або торфом. А тільки-но зійде сніг, ви отримаєте свіжу зелень.

Сорти цибулі на перо (зелень)

Які види цибулі вирощують на перо

Яку цибулю вирощують на зелень? Популярні такі види цибулі:

  • – цибуля-батун (цибуля татарська, дудчаста, зимова, піщана) дає рівну зелень. У багаторічних сортів можна зрізати зелень 2-3 рази за вегетацію, у однорічних – один раз;
  • – багатоярусна цибуля (канадська, єгипетська) – один із найбільш морозостійких і невибагливих видів, що перевершує батун і за якістю зелені, і за продуктивністю;
  • – шніт-цибуля (різанець) – урожайний вид із вузьким ароматним ніжним пір’ям заввишки до 50 см, що довго не грубіє;
  • – цибуля-слизун – скоростиглий, урожайний, морозостійкий вид із плоским широким листям ніжної текстури й слабким ароматом часнику;
  • – цибуля-порей (перлова) – урожайний вид із широким соковитим пір’ям, більше схожим на листя часнику;
  • – цибуля-шалот – невибагливий врожайний вид із довго не в’янучим листям.

Сорти цибулі, вирощуваної на перо, бувають однозачаткові, що дають зовсім мало пера, і багатозачаткові, що утворюють багато зелені. До останніх належать, наприклад, сорти Бессоновська, Ростовська, Спаська, Арзамаська, Стригуновська, Даниловська, Рязанська й інші.

Властивості зелені цибулі – шкода і користь

Лікувальні властивості цибулі

Як ми вже писали, зелена цибуля за рахунок вітамінів, мікро- й мікроелементів, що містяться в ній, допомагає людині впоратися з весняним авітамінозом. Її як загальнозміцнювальний засіб вживають у їжу при респіраторних захворюваннях. Фітонциди, що входять до її складу у великій кількості, очищають від вірусів і бактерій не тільки організм людини, а й приміщення, в якому цибулю вирощують.

Хлорофіл, що міститься в зеленій цибулі, в поєднанні з іншими корисними речовинами, що входять до складу цибулі, сприяє процесу кровотворення, тому зелень цибулі така корисна для тих, хто страждає недокрів’ям.

Багата зелень цибулі також на ефірні олії, які ефективно знищують такі інфекції та віруси, як збудники туберкульозу, дизентерії, ангіни й дифтериту. Олії знезаражують ротову порожнину та стимулюють діяльність серцевого м’яза.

До складу зелені цибулі входять цинк, азот, кальцій, калій, фосфор і магній, від нестачі яких можуть розшаровуватися нігтьові пластини й випадати волосся, а також такі вітаміни:

  • – A – бета-каротин, потужний антиоксидант, який відповідає за якість зору, нігтів, волосся й шкірних покривів, забезпечує роботу серцевого м’яза та допомагає організму протистояти шкідливій дії вільних радикалів;
  • – B1 – тіамін, необхідний для регуляції білкового, жирового й вуглеводного обміну;
  • – B2 – рибофлавін, що нейтралізує токсини, котрі подразнюють дихальні шляхи, бере участь в утворенні еритроцитів і сприяє підтримці репродуктивної функції на належному рівні;
  • – B3 – або нікотинова кислота, або вітамін PP, або ніацин, підтримує імунітет організму, сприяє розщепленню білків, жирів і вуглеводів, очищує організм від зайвого холестерину;
  • – B9 – фолієва кислота, яка бере участь у синтезі білків і сприяє регуляції нервової системи;
  • – C – аскорбінова кислота, потужний антиоксидант, біологічно активна речовина, що бере участь у процесі синтезу гормонів, підвищує опірність організму бактеріям і вірусам;
  • – E – токоферол, який відповідає за плодючість, молодість, стан шкіри, нігтів і волосся, надає їм пружності, відповідає за якість функціонування жіночих і чоловічих репродуктивних органів.

Зелена цибуля – протипокази

Не рекомендується вживання зеленої цибулі в сирому вигляді людям, що страждають гастритом із підвищеною кислотністю й виразковою хворобою травної системи. Занадто активне вживання зеленої цибулі може зашкодити гіпертонікам, оскільки продукт має властивість підвищувати артеріальний тиск. Людям із бронхіальною астмою та захворюваннями серцево-судинної системи слід відмовитися від зеленої цибулі бодай у період загострення хвороби.

Выбираем правильно репчатый лук для хранения зимой.

Есть лук, который собирают специально для хранения, но для этого его тщательно просушивают, чтобы он не загнил и из-за этого не дал бы загнить и другим луковицам. Когда выбираете лук, делайте это тщательно, не обращайте внимания на постоянно ноющих продавцов, которые смотрят косо, правильно выбрать лук – выгодно вам, а им это не на руку.

Выбор лука для хранения – это не распродажа, тут спешка ник чему, так что спокойно определяйте какая лукавица достойна оказаться у вас на хранении. Лучше всего для хранения на зиму приобретать золотой лук, более острый, нежели белый или красный, зато как никогда более стойкий. Такой лук дольше пролежит у вас дома.

Если в чем-то та или иная луковица вас смущает, и вы не уверены в том, что она пролежит долго всю зиму – лучше отложить ее и присмотреть другую. Для начала осмотрите луковицы на глаз, у нее не должно быть повреждений, не нужны очищения от шелухи. Не стоит мелочиться и снимать шелуху, чтобы лишний грамм не высветился на весах продавца – шелуха помогает луку дольше лежать зимой. На «попке» лука не должно быть проростов, это говорит о том, что лук такой пролежит не очень долго, но это не ваша цель. А вот хвостик у лука должен быть сухим, чтобы лук хранился долго и надежно. И последнее, что вам должно помочь – это ощупывание лука, он должен быть крепким, жестким, суховатым, не должно прощупываться никаких вмятин и влажных мест.

Как правильно хранить лук, чтобы он пролежал всю зиму.

Зачастую и правильно подобранный лук недолго хранится дома, но почему? Дело в том, что его неправильно хранят и подготавливают к хранению. Изначально, купленный или собранный на даче лук необходимо хорошо просушить, делается это на открытом воздухе, потом можно перенести лук на сушку в дом, разложить его на пол равномерно, а не свалить горкой. Если сушите луковицы в духовке, будьте очень аккуратны, так как пересушить лук очень легко. Теперь, когда лук действительно полностью высох, нужно избавиться от высушенных перьев, для чего вооружитесь простыми ножницами. В среднем, кончики, которые вы составляете должны быть около 2,5-3,5 см. Для дальнейшего хранения лука его стоит выложить в ящики, они должны быть деревянными, а сам лук в ящиках должен иметь доступ к воздуху для проветривания. Можно поместить лук не в ящик, а в мешок из ткани. Старайтесь укладывать лук не большими слоями, пусть лучше будет несколько небольших ящиков, стоящих друг на друге, но там будет выложен лук нетолстым слоем, во всяком случае, не больше 300 мм. На период хранения лука, его можно присыпать скопленной луковой шелухой. Хранится лук в сухом и, желательно, темном месте, лучше всего подойдет подвал, но вот допускать обморожения лука не стоит, потому следите, чтобы лук был в помещении, где температура около 2 градусов тепла. Понемногу приносите лук в дом или квартиру, где его можно хранить на кухне, в холодильнике. Но помните, что тут он может быстро высохнуть и всю зиму не пролежит, или еще хуже – сгниет от высокой влажности. И напоследок: перебирайте лук, вынимайте из общей массы хранящегося лука плохие луковицы и либо выбрасывайте, либо тут же используйте в приготовлении пищи, иначе плохой лук заразит другие луковицы.

Выращивание репчатого лука на зелень

Выращивание репчатого лука на зелень. Зеленые листья репчатого лука содержат в два-три раза больше витаминов, чем луковицы, имеют нежный вкус и неизменно пользуются большим спросом, особенно в зимнее и ранневесеннее время. При возделывании репчатого лука на зелень требуется немного света, поэтому его выгоняют не только в открытом грунте, но и осенью, и зимой в теплицах, парниках и даже в обычных комнатных условиях.

Зеленый лук для весенне-летнего потребления в открытом грунте выращивают посевом семян в грунт, высадкой севка или выборка и рассадным способом. Агротехника зеленого лука в основном аналогична производству лука-репки с небольшими отличиями.

Выращивание зелени лука из семян. При выращивании зеленого лука из семян посев проводят рано весной или под зиму многострочными лентами повышенной по сравнению с культурой лука-репки нормой высева, в зависимости от схемы посева. Почву мульчируют торфом или перегноем. В северных и центральных районах используют салатные сорта Испанский 313, Каба, а также Стригуновский местный и другие, образующие в июле-августе большой урожай зеленого лука. На юге выращивают северные, длиннодневные, острые сорта (Арзамасский, Бессоновский, Погарский, Ростовский), которые в условиях короткого южного дня не формируют луковицу, а образуют большую вегетативную массу.

Выращивание зелени лука рассадой. При выращивании зеленого лука рассадным способом урожай получают более высокий и в более ранние сроки, чем при посеве семенами. Но это более трудоемкий способ, поэтому применяют его реже. Рассаду готовят так же, как и для получения лука-репки, но высаживают ее более загущенно, обычно многострочными лентами с расстоянием 4…5 сантиметров в рядке. Используют в основном многозачатковые сорта.

Выращивание зелени лука из севка и выборка. Самый дешевый зеленый лук получают, выращивая его, из лука-севка и выборка массой 20…40 граммов. Лучшие результаты при этом способе дают местные, особенно многозачатковые сорта, а также лук-шалот. Лучшие результаты получают при использовании многозачаткового крупного лука-выборка (3…4 сантиметра в диаметре).

Высаживают лук-севок и выборок весной в самые ранние сроки или осенью не позднее, чем за 2 недели до установления морозной погоды. Посадку проводят на ровной поверхности или на грядах многострочным, ленточным (с расстоянием 10…20 сантиметров между рядами и от 1 до 4…5 сантиметров между луковицами в рядке) или мостовым способом, укрывая луковицы сверху слоем земли 2…3 сантиметра.

При подзимней посадке луковицы укрывают навозом или перегноем слоем 5…8 сантиметров, который весной убирают. Расход посадочного материала при выращивании зеленого лука при мостовом способе — севка 0,5…2 килограмма на 1 квадратный метр, мелкого лука-выборка — 8…9 килограммов, крупного выборка — 12…13 килограммов на 1 квадратный метр.

Для повышения урожая лука на зелень при весенней посадке крупного выборка, целесообразно обрезать сухую шейку луковиц до плечиков и намочить их в теплой (30…35 градусов) воде в течение суток. Применение этого способа подготовки позволяет также, сократить период выгонки лука на 5…7 дней.

Выгонка зеленого лука в теплицах и парниках. Производится из выборки. Для этого используют многозачатковые сорта. Выгонку производят в любое время года. Отрастание листьев происходит за счет питательных веществ, накопленных луковицами в летний период.

На 10 квадратных метров площади высаживают 7…10 килограммов луковиц, вдавливая их наполовину высоты. Посадку производят почти вплотную друг к другу с зазорами 0,5…1 сантиметр, чтобы в момент отрастания корней, луковицы не выпирали из грунта. При осенней посадке, шейку луковиц обрезают по плечики.

После посадки производят полив теплой водой и в течение 7…8 дней поддерживают температуру 10…12 градусов. В это время происходит образование корней. Затем температуру повышают до 20 градусов и поддерживают на этом уровне в течение всего периода выгонки.

После укоренения луковиц, производят подкормку полным минеральным удобрением из расчета аммиачной селитры 40 граммов, суперфосфата — 40 граммов, хлористого калия — 15 граммов на ведро воды. Поливы производят по мере надобности. Когда листья, достигнут длины 40 сантиметров, лук убирают.

Урожайность зеленого лука в ноябре-декабре составляет 11…12 килограммов, в январе — 14 килограммов, в марте — 16…18 килограммов с 1 квадратного метра.

В парник посадку производят так же, как и в теплице. Но высота набивки парников должна быть несколько ниже обычной, чтобы между рамами и грунтом было достаточное пространство для роста листьев. В первое время, пока листья не достигнут длины 7…8 сантиметров, маты с парников можно не снимать. В средней полосе посадку проводят, начиная со второй половины февраля, на юге — с января. Применение подкормок и поливов проводят так же, как и в теплицах.

Посадка под зиму. Для получения более раннего урожая зеленого лука, сажают луковицы под зиму — в конце сентября. Посадку производят на грядах мостовым способом и на зиму лук прикрывают перегноем или соломистым навозом слоем 8…10 сантиметров. Успешно зимовка лука проходит в том случае, если луковицы с осени успевают образовать корни.

Рано весной с посадок лука сгребают перегной или навоз и устанавливают пленочные укрытия. Лук быстро растет, и урожай поспевает на 15…20 дней раньше, чем при весенней посадке.

В зимнее время зеленый лук можно выращивать в ящиках, которые легко переносить с места на место. В такой ящик насыпают плодородной почвы или компостной смеси слоем около 20 сантиметров и высаживают луковицы выборка вплотную друг к другу, до половины заглубляя их в грунт. Сверху луковицы можно также присыпать почвой.

Поливают растения подогретой водой. До начала отрастания листьев лук освещения не требуется и ящики можно держать в штабеле. После начала отрастания листьев ящики переносят на свет и обильно поливают. Зелень готова к срезке примерно через две недели после посадки. При использовании достаточно крупных луковиц срезку можно проводить дважды.

Лук на зелень успешно выращивают в водной культуре, то есть без почвы (например, на банке с водой), поскольку запаса питательных веществ, имеющихся в луковице, вполне достаточно для формирования нескольких листьев.

Уборка урожая зелёного лука. Уборку на зелень начинают, когда длина листа достигнет 30…40 сантиметров. Убирают лук вручную садовыми вилами. Урожай зеленого лука, выращенного из семян, убирают через 50…60 дней после появления всходов, а из севка и выборка — через 30…40 дней после начала отрастания листьев. К этому времени посевной лук образует 11…14 листьев и достигает высоты 20…25 сантиметров, а лук из севка и выборка должен иметь 18…22 листа высотой до 35…40 сантиметров.

Зеленый лук товарного предназначения должен быть с луковицей, очищенной от земли, диаметром не более 40 миллиметров, без стрелок, листья свежие, здоровые, не загрязненные, зеленые, длиной от шейки луковицы не менее 20 сантиметров.

Зеленый лук, выращенный из семян, убирают, когда растения достигнут высоты 25…30 сантиметров.

Хранение зеленого лука. Зелень лука разных видов при определенных условиях может храниться в холодильниках до двух с половиной месяцев. Для хранения выбирают целые молодые растения, полученные от посева семян в весенние и летние сроки.

Очищенные растения с отмытыми от почвы корнями закладывают в герметичные полиэтиленовые пакеты по 0,5 килограмма. Оптимальная температура хранения 0…1 градус тепла, влажность воздуха — 90…95%. В таких условиях зеленый лук хранится до 60 дней. Без упаковки зелень лука можно держать в холодильнике 10…15 дней, но при этом наблюдаются заметные потери, вызванные подвяданием и пожелтением листьев.


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *